Буває дивне: у страшну жару,
Коли земля волає спраглим груддям, —
Тендітний пагін проломив кору
І усміхається щасливо небу й людям.
Чи на дорозі, де, немов на зло,
Рослинам зроблять гроба кам’яного,
Асфальт пробивши, трав’яне стебло
Всім сповіщає про Творця Благого.
Так Боже Слово у сухих серцях
Даремно не лежить і не мертвіє:
Комусь на радість, а комусь на жах
Розколе їх й любов’ю зарясніє,
І сповістить усім в ту мить неждану,
Що має силу нездоланну.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Прочитано 10273 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Добре,брате, Слава Богу.У восьмому рядочку мабуть було "Всім"? Дякую. Благословінь. Комментарий автора: Дякую Вам! Уже виправив. Божих Вам благословень!
Галина Левицька
2008-07-26 17:33:30
Амінь!!!!!
Комментарий автора: Дякую!
Марина Н.
2008-07-28 04:12:45
Как жаль, что не знаю украинский! Успехов Вам брат, в творчестве! Комментарий автора: Дякую!
Микола Калінін
2011-08-15 14:47:23
"Розколе їх й любов’ю зарясніє," - багато приголосних підряд важко вимовляються (...їх й любов'....). Можна так:
"Протне їх і любов'ю зарясніє".
Але Ви гарно пишете, такі слова добираєте, образи, метафори! Браво!
Лиш перечитуйте написане по багато разів і удосконалюйте, де отакі збіги приголосних.
У вас так багато поезії, що всю й не перечитаєш. А тим більше не даси дружню пораду, якщо де описка чи неточність. Хай вам щастить!
"
Лідія Гапонюк
2021-08-12 16:50:18
Амінь! Слово Боже має нездоланну силу! Благословення!
Поэзия : Расколотый купол Неба - zaharur В известной басне Крылова про свинью под дубом, дерево, кормящее свинью, обращаясь к ней, говорит такие слова: «Неблагодарная!
Когда бы вверх могла поднять ты рыло, тебе бы видно было,
что эти жёлуди на мне растут»
Таким образом, проблема свиньи, не видящей Источника своего бытия, заключалась в том, что она не могла поднять своего взора вверх.
Если бы она научилась возводить свои очи ввысь, то не могла бы не увидеть Того, кто даёт ей жизнь.
Очень часто верующие люди пытаются привести неверующих и неблагодарных Богу людей к вере такой вот прямой, как линейка, проповедью о Боге, о Христе и т.п. Результат такой "прямой речи" зачастую бывает обратный желаемому: сердце неверующего ещё больше запирается и ожесточается. Но гораздо лучше, думаю, вначале просто помочь человеку оторвать свой взор от земного, помочь ему хоть краем глаза увидеть Небо, взглянуть на горнее. И, если это получится, то следствием этого естественнейшим образом станут мысли о Невидимом Источнике всех добрых даяний...
