* * *
Я не на эмали,
В бронзу не погружён.
Все было: кости ломали
И протыкали ножом.
Всё на земле от Бога,
Правды за ним века.
Живу не особо убого,
С жизнью не рву пока.
* * *
Ну, покажите мне, где тот -
Любимый всеми и безгрешный.
А как на свете без забот,
Без суеты земной, кромешной?
* * *
С болью живому не сжиться,
Не победить “ох!” и “ах!”
Этому не случиться
Ни при каких бобах.
Так повелось в юдоли
Не предусмотрена гладь.
Как же без страха и боли
Жизни себя отдать.
* * *
Уже разучились слушать,
Разучиваемся читать.
ДеньгОй запорошены души —
Каинова печать.
Животности чётче примета;
Она предпочтёт не стих.
Стихи пусть пишут поэты
И сами читают их.
* * *
Добру не дано бороться,
Не в том суть добра жива.
Воду носить из колодца
Может, колоть дрова.
Добру подпевает флейта,
А не горлан-труба.
Вот она вам и наклейка:
“Злу остаётся борьба”.
* * *
Время - для живущего,
Тикают тихо часы.
Сколько тебе отпущено?
Бросишь ты, что на весы?
Одаришь какой повестью?
Но оборвётся пробег.
Время остановится
Ненужное вовсе тебе.
* * *
Надежда всегда юна —
И не стареет она.
Солнце её не сожжёт,
Коварно она не лжёт.
Живёт под влиянием мечты,
И это запомни ты.
* * *
Слышал чудесные звуки,
Звезды дарила ночь,
Мне из последней разлуки
Выйти будет невмочь.
Не протянуть руки,
И не назначить час.
Пусть слышат звуки внуки,
Звуки пленившие нас.
* * *
Хочу умереть летом,
Но не в большую жару.
Угробь поскорее, лекарь,
Угробь меня – не заору.
Буду обычным покойником,
Как этот или другой.
Лежать обещаю спокойненько,
Не дрыгать правой ногой.
В августе или июне
Исчезну и был таков…
Жил на земле Л. Олюнин
Когда-то на стыке веков.
* * *
А я уже сентябрь прошел,
Уже октябрь наполовину.
Жую как старый вол мякину,
А не травы зеленый шелк.
И тут скрипит, и там болит,
И где-то бродит Конь мой Блед.
Прошло уже немало лет
С тех пор, как в эту жизнь я влип.
* * *
Для перелётной птицы
Не существует границ,
Лишь человек закрыться
Может, уйти за гранит.
Быстро тают хрусталики
Хрупких таких дней.
Такая земля маленькая
И сколько запретов на ней.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
